Запровадження конкурентних способів продажу вільних земельних ділянок має безперечні переваги для місцевої громади, оскільки успішно проведені земельні аукціони є ефективним засобом для суттєвого збільшення надходжень до місцевих бюджетів. За наявності конкуренції між покупцями ціна продажу ділянки з аукціону перевищує стартову у кілька разів. І що особливо слід підкреслити, готовність місцевої ради до запровадження земельних аукціонів свідчить, в першу чергу, про відкритість та прозорість діяльності місцевої влади, що завжди позитивно сприймається потенційними інвесторами і значно підвищує рейтинг інвестиційної привабливості населеного пункту. Придбання землі у власність на аукціоні вигідне і підприємцям, оскільки звільняє їх від необхідності витрачати кілька місяців на оформлення документації для отримання земельної ділянки у користування,а згодом – для придбання її у власність.
Так, у 2009 році в Луганській області проведено 9 земельних аукціонів з продажу права оренди 23 земельних ділянок загальною площею 193,8853 га на суму 1026575 грн. Аукціони проведені у містах Луганськ, Краснодон, а також у Сватівському, Станично-Луганському та Старобільському районах.
Начальник відділу оцінки та ринку земель Дюдяєва Л.А.
Додатково:
Щодо легітимності земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди (відповідь на запит)
Чинний Земельний кодекс України передбачає, що продаж земельних ділянок державної (комунальної) власності, а також прав на них (право оренди, емфітевзису, суперфіцію), здійснюється шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону (ч.2 ст.127, ч.1 ст.134, ч.2 ст.135 ЗКУ), крім випадків, передбачених частиною 2 та частиною 3 статті 134 ЗКУ.
Порядок проведення земельного аукціону визначається законом (ч.5 ст.137 ЗКУ).
Для оцінки цих положень слід взяти до уваги рішення Конституційного Суду України. Зокрема, у Справі про земельні аукціони1 КСУ зазначив, що:
«…відповідно до Конституції України правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном (землею) визначаються законом.
Необхідність врегулювання права власності, в тому числі і на землю, на рівні законів підтверджується і правовими позиціями Конституційного Суду України, згідно з якими «правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами"2;
«виключно законами України встановлюється правовий режим власності, в основі якого — конституційні положення, конкретизовані в законах, які можуть містити й певні особливості правового режиму тих чи інших форм власності"3».
Раніше у Справі про постійне користування земельними ділянками4 КСУ зазначив, що:
«правовий режим власності означає врегулювання нормами закону земельних відносин, порядку та умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності на землю, порядку набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового землекористування, щодо управління землями тощо, реалізацію та позбавлення цього права, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування5».
З цих позицій КСУ визнав неконституційною постанову КМУ6, якою визначався порядок проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу земельних ділянок державної (комунальної) власності, а також прав оренди таких ділянок.7 Суд підкреслив, що цей порядок може бути визначений виключно законом.
На цій підставі можна стверджувати, що до прийняття закону про порядок проведення земельних аукціонів проведення таких аукціонів є нелегітимним у зв’язку із відсутністю закону. У тому випадку, якщо орган місцевого самоврядування ухвалює положення про земельні аукціони, таке положення не має юридичної сили, оскільки процедура набуття прав на землю може бути врегульована виключно законом України. Обгрунтованість такої позиції визнають поважні фахівці галузі.8
1. Справа N 1-46/2008, рішення від 11 листопада 2008 року N 25-рп/2008;
2. Абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2000 року N 14-рп/2000 (Справа про визначення способу малої приватизації).
3. Абзац другий підпункту 3.4 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2007 року N 5-рп/2007 (Справа щодо кредиторів підприємств комунальної форми власності).
4. Справа N 1-17/2005, рішення від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 (Справа про постійне користування земельними ділянками).
5. Абзац другий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005.
6. Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення у 2008 році земельних аукціонів» від 17 квітня 2008 року N 394.
7. Справа N 1-46/2008, Рішення від 11 листопада 2008 року N 25-рп/2008.
8. Мірошниченко А.М., Марусенко Р.І. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України. – К.: Правова єдність, 2009. – стор.290.
ІРЦ «Реформування земельних відносин в Україні», 2010
